• Телефонуйте : 066 758 90 94
29Бер
2015
0

Вживання м’якого знака

М’який знак (знак м‘якшення) «ь» — єдина буква в українському алфавіті, яка самостійно не позначає звука, а лише передає м’якість попереднього приголосного.

М’який знак пишемо:

1. Для позначення м’якості приго­лосних д, т, з, с, ц, л, н, дз у кінці слова або складу перед наступним твердим приголосним: честь, вогонь, зав’язь, вісь, швець, біль, батько, сядьмо, донька, різь­ба, восьмий, будівельник.

2. У середині слів після цих же букв та р на позначення м’яких приголосних перед о: льон, сьогодні, дзьоб, бадьорість, трьох, сльоза, синьо-жовтий, середньовічний.

3. Післял навіть перед наступним м’яким приголосним: учительський, їдальня, пильність, стільці, Ользі, польський.

4. У суфіксах -ськ(ий), -ськість, -зьк(ий), -зькість, -цьк(ий): київський, людськість, запорізь­кий, близькість, донецький, по-німецьки.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Баский, в’язкий (в’язкість), різкий (різкість), боязкий (боязкість), ковзкий, плоский, порс­кий. У цих словах м’який знак не пишемо тому, що з, с у сполученні з к не утворюють суфіксів.

5. У суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: річенька, зіронька, білесенький, вірнісінький, тонюсінький, ма­люсінький.

6. У буквосполученнях -ньц-, -ньч-, -льц-, -льч-, -сьц-, -сьч-, якщо вони походять від -ньк-, -льк-, -ськ-: ненька — неньці, неньчин; донька — доньці, доньчин; лялька — ляльці, ляльчин; Галька — Гальці, Гальчин; Ониська — Онисьці, Онисьчин (Д. і М. відмінок однини іменників та утворені від них присвійні прикметники), але: рибалка — рибалці, рибалчин; Тетянка —Тетянці, Тетянчин; Параска — Парасці, Парасчин.

7. У родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни (пісень, робітниць, крамниць) та середнього роду на -нн(я), (е) II відміни (бажань, знань, місць, кілець).

8. У дієслівних формах дійсного та наказового способу: ходить, ходять, просить, просять; кинь, киньте, стань, станьте, будь, будьте.

9. У дієсловах після м’яких приголосних перед -ся м’який знак зберігається: змагаються, хвилюються, зглянь­ся, посунься, підносься, але: розріс+ся.

10. Коли ь уживається у формі називного відмінка іменників, то він зберігається й у всіх інших відмінках: редька — редьці, дівчинонька — дівчиноньці; скринька — у скриньці.

УВАГА!

Дивіться на початкову форму слова!

ПОРІВНЯЙТЕ!

  • Не відмовте мосьці в ласці.
  • Не ходити галці по гальці.

У словах іншомовного походження м’який знак пишемо:

1. Післяд, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї (що позначають два звуки) та йо при роздільній вимові: конферансьє, портьєра, віньєтка, альянс, ательє, барельєф, браконьєр, Ньютон, медальйон, мільйон, компаньйон, більярд, але: мадяр, нюанс, резюме, ілюзія.

2. Відповідно до вимови післял перед приголосним та в кінці слів: фільм, магістраль, Рафаель, але: меморіал, бал, пенал, залп.

М’який знак не пишемо:

1. Після губних (б, п, м, в, ф), шипля­чих (ж, ч, ш, щ) приголосних: любов, степ, голуб, верф, сім, ніж, розкіш, облич, нехворощ.

2. Після р у кінці складу й слова: лікар, кобзар, секретар, зірка, чотирма, повірте, Харків, але: Горький (виняток).

3. Після м’яких приголосних (крім л) перед іншими м’якими приголосними: пісня [п’і´с’н’а], кузня [ку´з’н’а], радість [ра´д’іс’т’], український [украjі´н’с’киĭ], але: різьбяр бо різьба, тьмяний — бо тьма.

4. Після н перед шиплячими ж, ч, ш, щ та суфіксами -ськ(ий), -ств(о): менший, кінчик, інший, доменщик, волинський, громадянство, але: женьшень, Маньчжурія (винятки).

ПОРІВНЯЙТЕ!

Оболонь — оболонський, Умань — Уманщина, камінь — камінчик, промінь — промінчик.

5. Між двома однаковими літерами на позначення подовженого м’якого приголосного: колосся, узлісся, галуззя, Ілля, тінню, річчю, наллю.

6. Після ц у звуконаслідувальних словах (бац!, буц!, гоц!, клац!, спец) та в іменниках іншомовного походження: абзац, шприц, принц, матрац.

7. Коли ь не вживається у формі називного відмінка іменників, то його немає й у формах інших відмінків (галка — галці, сторінка — сторінці, балка — балці, Наталка — Наталці, рибалка — рибалці).

8. Після д, н, т перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: Федченко, Радчук, Федчишин, Степанчук, безбатченко (але після л пишеться ь: Михальченко, Ковальчук, Покальчишин).

9. Після л у сполученнях -алн(о), -илн(о): держално, ціпилно, пужално (але: держальце, цідильце).

10. У буквосполученнях -зк-, -ск-, які не є суфіксами: боязкий, різко, ковзко, дерзкий, порско, жаский, баский, Дамаск.

11. На межі складних числівників: шістнадцять, п’ятдесят, дев’ятсот.

ПРОАНАЛІЗУЙТЕ!

Неньці — матінці, на вишеньці — на ялинці, Поділ — подільський, століть (від століття) — сторіч (від сторіччя), Ірпінь — ірпінський, різьблення — креслення, Нью-Йорк — Нюрнберг, барельєф — п’єдестал.

Не пишеться ь у таких словах: мадяр, нюанс, кювет, дяк, гюйс; Касян, Наталя, Омелян, Севастян, Тетяна, Уляна; Дяченко, Дячук, Касяненко, Касянчук, Уляненко, Улянчук.

 

No Comments

Reply