• Телефонуйте : 066 758 90 94
25Лис
2014
0

Спрощення у групах приголосних

Мелодійність української мови зумовлюється її фонетичною природою, закономірностями звукових сполук, чергуваннями голосних і приголосних, іншими фонетичними явищами. До них належить спрощення – властивість української мови уникати збігу кількох приголосних, який може з’являтися при словотворенні.

У групах приголосних зазвичай спрощуються проривні [д], [т], зрідка [к] або сонорні [р], [л]. В українській мові спрощення відбувається у таких групах приголосних:

Спрощення у групах приголосних

Запам’ятай!

Є ряд слів, у яких спрощення відбувається лише в усному мовленні, але на письмі не передається.

Спрощення відбувається лише у вимові:

1) у числівниках і похідних від них словах: шістнадцять, шістдесят, шістсот;

2) у давальному й місцевому відмінках однини іменників жіночого роду І відміни: журналістка – журналістці, аспірантка – аспірантці, піаністка – піаністці.

3) у словах іншомовного походження, що мають кінцеві приголосні:

(агент – агентство, студент – студентський, турист – туристський, депутат – депутатський, гігант – гігантський, курсант – курсантський, парламент – парламентський),

-ст (баласт – баластний, контраст – контрастно, нацист – нацистський, компост – компостна, форпост – форпостний, пацифіст – пацифістський);

4) у групах приголосних -стц-, -стч-: невістка – невістці, невістчин, артистка – артистці, пустка – у пустці, хустка – у хустці.

No Comments

Reply