• Телефонуйте : 066 758 90 94
22Бер
2015
0

Принципи української орфографії

Принцип — це те, що лежить в ос­нові правопису (від латинського рrіпсіріит — основа).

Відповідно до цього визначають такі принципи української орфографії:

1. фонетичний (написання слова точно відображає його літературну вимову: вода, калина, лісовий, паляниця, треба, сім);

2. історичний (традиційний) (напи­сання слова не можна пояснити ні вимовою, ні аналізом морфем. Слова пишуться так, як прийнято за уста­леною традицією: яблуко (біл. яблык, рос. яблоко), щока (біл. шчака, рос. щека); лева­да, лимон, кишеня; фізика, факт, формула, фея (запозичені); хвили­на, хвіртка, хвороба, хвастун (українські); журі, тонна, бароко, Гюго, Гол­ландія; митець (хоч мистецтво), натхнення (хоч надихати).

3. морфологічний (написання сло­ва розходиться з його звучанням. Значущі частини (морфеми) у спорід­нених словах або граматичних фор­мах того самого слова вимовляються по-різному, але пишуться однаково: розумний, просьба, безжурно, на річці, снишся);

4. смисловий (диференційний) (написання однозвучних слів залежить від їхнього значення). Наприклад:

  • написання великої чи малої літери: Любов (ім’я) – любов (почуття), Орел (місто) – орел (птах);
  • написання слів разом чи окремо: з гори (з пагорба) – згори (зверху), на пам’ять подарувати (прийменник + іменник) – напам’ять вивчити (прислівник), про те (прийменник + займенник) – проте (сполучник).

УВАГА!

  • Запам’ятовуйте правопис окремих слів! У разі потреби скористайтеся порадою М. Рильського: «Не бійтесь заглядати у словник…»
  • Розрізняйте значення слів у контексті!

 

No Comments

Reply