• Телефонуйте : 066 758 90 94
10Тра
2015
0

Правопис слів іншомовного походження. Написання и, і, ї

У словниковому складі сучасної літературної мови є значна частина слів, запозичених з інших мов (10%). У правописі іншомовних слів поєдну­ються різні принципи української ор­фографії фонетичний, традицій­ний, морфологічний.

Пишемо и:

1. У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж (дж), р перед наступними приголосними (т. зв. «правило де­в’ятки», словесна формула якого «Де ти з’їси цю чашу жиру?»): директор, диспут, директива, диригент, кредит, диплом, дистанція; тактика, інститут, титул, фортисимо; позиція, фізика, музика; симфонія, сигнал, силует, синтаксис, таксист; цирк, цистерна, цифра, циклон, циферблат; речитатив, шифер, шифр; пейзажист, режим, жира­фа, джинси; риторика, історич­ний, гітарист.

2. У географічних власних назвах з кінцевими -ида-, -ика-: Антарктида, Атлантида, Флори­да; Адріатика, Антарктика, Арк­тика, Атлантика, Африка, Бал­тика, Корсика, Мексика.

3. У географічних назвах та прізви­щах після шиплячих ж, дж, ч, ш і ц перед приголосними: Алжир, Вашингтон, Вірджинія, Чилі, Чикаго, Лейпциг, Сан-Фран­циско; Цицерон, Чиковані, Шиллер, Чингісхан, Джигарханян, але: Тиціан, Жіоно (перед голосним).

4. У географічних назвах із буквосполученням -pu- перед приголосними (крім й): Великобританія, Крит, Мавританія, Мадрид, Париж, Рига, Рим, Цюрих, але: Австрія, Ріо-де-Жанейро (перед голосним, йотованим зокрема).

5. У ряді географічних назв після приголосних д, т і в деяких випад­ках згідно з традиційною вимовою: Аргентина, Бразилія, Братисла­ва, Ватикан, Єгипет, Єрусалим, Китай, Кордильєри, Пакистан, Палестина, Сардинія, Сиракузи, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Ти­бет та в похідних від цих слів загальних назвах: бразилець, бразильський та ін.

Пишемо і:

1. На початку слова: ідея, ілюзія, імунітет, інженер, інструкція, Індія, Італія.

2. Після усіх приголосних перед го­лосними буквами та й: аксіома, аварійний, біографія, діагональ, діорама, дієта, ієрарх, ієрей, ієрогліф (але єна — грошова одиниця Японії), радіус, радій, тріумф, тіара, еволюція, ерудиція, історія, соціологія, цивілізація.

3. У кінці незмінюваних загальних назв: таксі, шасі, попурі, пенальті, поні, візаві, жалюзі, мерсі.

4. Після губних б, п, в, м, ф, гортан­ного г, передньоязикових л, н та задньоязикових к, х перед наступ­ними приголосними: архів, академічний, банкір, бізнес, ванілін, вітамін, гімн, гімназія, гіпербола, графік, гуманізм, кіно, ліцей, ліцензія, міграція, мікро­скоп, мімоза, мітинг, німфа, фінанси, фініш, хірург, хімія.

Примітка:

Як виняток, після цих же приголосних пишемо и відповідно до вимови:

  • у давно запозичених словах: бинт, бурмистер (хоч бургомістр), вимпел, кит, графин, лимон, миля, скипидар, спирт та ін.;
  • у словах, запозичених зі східних мов, зокрема з тюркських: башкир, калмик, кизил, кинджал, киргиз, кисет, кишлак, кумис;
  • у словах церковного вжитку: диякон, єпископ, єпитимія, митра, митрополит, християнство, єпитрахиль, камилавка.

5. У власних назвах після б, п, в, м, ф, к, х, г, н, л, з, с та похідних від них словах: Батумі, Бірма, Вільнюс, Кіпр, Ліван, Ніл, Ніцца, Памір, Сідней, Філіппіни, Хібіни; Дідро, Грімм, Кіплінг, Лессінг, Овідій, Паганіні, Россіні, Шекспір.

УВАГА!

Треба розмежовувати правопис слів-прізвищ і загальних назв, що походять від них: Дізель, але дизель.

Пишемо ї:

Після голосного: архаїзм, героїка, інтуїція, мозаїка, сюїта, Ізмаїл, «Енеїда», Ізраїль.

Примітка:

У складних словах та після префіксів пишемо і: новоірландський, антиісторичний, дез­інфекція, дезінформація.

No Comments

Reply