• Телефонуйте : 066 758 90 94
27Чер
2015
0

Правопис деяких суфіксів. Іменникові суфікси

1. Суфікси -ик-, -ник-, -івник-, -чик-, -щик- за­вжди пишуться з и: мінометник, кранів­ник, пальчик, прапорщик, хвостик.

2. Суфікс -ив(о) (виражає збірне поняття, що позначає матеріал чи продукт праці) завжди пишеться з и: морозиво, добриво, паливо.

3. У суфіксах -альник, -ильник, -ільник, -альність після л перед наступним н завжди пишеться м’який знак: діяльність, складальник, волочильник.

4. У кінці суфіксів -аль, -ень, -ець, -єць, -ість, -тель завжди пишеться м’який знак: скри­паль, блазень, стрілець, італієць, здіб­ність, учитель.

5. Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я), -янн(я), -енн(я) пишуться з двома н:

  • Суфікс -енн(я) мають віддієслівні іменники середнього роду, що означають процеси, абстрактні поняття й мають наголос на ко­рені: звернення, оточення, поневолення, прагнення.
  • Наголошені суфікси -анн(я), -янн(я) вживаються в іменниках середнього роду, що означають абстрактні поняття, процеси: сприяння, навчання, зростання, гуляння.
  • Наголошений суфікс -інн(я) характерний для іменників середнього роду, що означають процеси: говоріння, горіння, ходіння.
  • Суфікс -инн(я) вживається в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: картоплиння, гарбузиння.

6. Суфікси -ен(я) і -єн(я) вживаються в імен­никах середнього роду четвертої відміни: кошеня, цуценя, жабеня.

7. Суфікси -енк(о), -єнк(о) вживаються пе­реважно у прізвищах: Баглаєнко, Симоненко, інколи — у загальних назвах: кра­маренко, безбатченко.

8. Суфікси -еньк(о), -єньк(о) вживаються для творення зменшено-пестливих форм: рученька, серденько, і пишуться з м’яким знаком після н.

9. Суфікси -иськ(о), -їськ(о), -ищ(е), -їщ(е) використовуються для творення слів емо­ційно-негативного забарвлення. У таких утвореннях після приголосного пишеться буква и, а після голосного — ї: бабисько, ведмедище, побоїще.

10. Суфікси -ич, -ович вживаються тільки для творення чоловічих імен по батькові: Олек­сандрович, Григорович, Савич, Лукич.

11. Суфікси -івн(а), -ївн(а) використовують­ся тільки для творення жіночих імен по батькові: Олександрівна, Григорівна, Ана­толіївна, Геннадіївна, Савівна.

12. Суфікси -івк(а), -ївк(а), -овк(а) викорис­товуються для творення іменників жіно­чого роду від інших частин мови: гаївка, полівка, підготовка.

13. Суфікс -ок вживається в іменниках чо­ловічого роду (у формі непрямих відмінків суфіксальний о випадає): візок, місток, грибок. Після м’яких приголосних перед цим суфіксом пишеться м’який знак: пе­ньок.

14. Запозичені суфікси -ир, -ист, -изм пишуть­ся після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р: пасажир, стажист, метеоризм.

15. Запозичені суфікси -ір, -іст, -ізм пишуться після всіх приголосних (крім д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р): пломбір, стиліст, ідеалізм.

16. Запозичені суфікси -ір, -їст, -їзм пишуть­ся після голосних: конвоїр, акмеїст, ге­роїзм.

17. Суфікси -ин(а), -ин(я) вживаються в іменниках жіночого роду, але надають їм різного значення. Суфікс -ин(а) пишеться в іменниках на позначення осіб жіночої статі, одиничних предметів, назв місцевості, рослин, тварин, проміжків часу, назв сировини, продуктів харчування та ін.: дівчина, дружина, полонина, конюшина, звірина, година, свинина. Суфікс -ин(я) пишеться в іменниках, що означають осіб жіночої статі за відношенням їх до певної суспільної групи: рабиня, графиня, княгиня.

18. Треба розрізняти правопис суфіксів -ичок, -ичк(а) і -ечок, -ечк(а). Суфікси -ичок, -ичк(а) вживаються в іменниках чоловічого і жіночого роду із здрібніло-пестливим значенням, утворених від іменників із суфіксом -ик, -иц(я): хлопчичок, кошичок, глечичок, вуличка, поличка, молодичка. Суфікси -ечок, -єчок, -ечк(а), -єчк(а), -ечк(о), -єчк(о) вживаються в іменниках усіх трьох родів із здрібніло-пестливим значенням: вершечок, краєчок, річечка, лієчка, віконечко, яєчко.

No Comments

Reply