• Телефонуйте : 066 758 90 94
30Жов
2014
0

ОРФОЕПІЯ

Орфоепія — розділ мовознавчої науки, який вивчає і систематизує норми літературної вимови, а також су­купність правил вимови.

Орфоепія вивчає правильну вимову голосних, приго­лосних звуків, звукосполучень та інтонацію і наголос. Орфоепію та орфографію часто включають у фонетику, тому що ці два розділи також розглядають звуки — вимову і написання їх.

Основні правила української орфоепії

1. Для української літературної вимови характерне чітке й виразне звучання голосних звуків у наголошеній позиції: [нау´ка], [ра´нок], [жи´то], [кни´га], [краса´]. Так само чітко й виразно вимовляються голосні [а], [у], [і] в ненаголошених складах: [пи´санка], [струмо´к], [сніжи´нка].

2. В українській мові відсутнє акання, як у російській мові. Отже, й під наголосом, і без нього голосний [о] в усіх позиціях не наближається до [а]: сосна, нога, голова, сторона, молоко. Проте перед складом з наголошеними [у], [і] ненаголошений [о] у вимові наближається до [у]: [зоузу´ла], [коузу´ла], [гоулу´бка], [поугру´д], [тоубі´], [соубі´].

3. Голосні е, и в ненаголошених позиціях звучать з наближенням [е] до и], [и] до е]: [неису´], [сеило´], [виешне´виĭ], [зеиле´ниĭ], [теипло´]. Голосні [е], [и] максимально зберігають свою якість в абсолютному кінці слова й у складі з побічним наголосом: [мо´ре], [далекосхі´дниĭ]. Для голосного [и] це й позиція перед [ĭ], (орфографічно – й) у закінченнях прикметників.

4. Специфічною рисою української орфоепії є тверда вимова губних звуків [б], [п], [в], [м], [ф]: дуб, дід, сад, степ, сім, верф. Напівпом’якшено вони вимовляються перед [і]: бігти, пісок, мішок, віник, вісті. Пом’якшено вимовляються губні звуки в окремих іншомовних словах: бюро, пюре, пюпітр, фюзеляж.

5. У запозичених словах вимовляється звук [ф]: фі­зика, фактор, фігура, рима, фокус, фабрика, факт, фея. У власне українських словах вживається звукосполучен­ня хв: хвиля, хвіртка, хвастун, хвала, хвіст, хвоя, хви­люватися.

6. Зімкнені (африкати) звуки вимовляються злито, як один звук: дзеркало, джгут, дзвінок, джміль, джерело тощо.

7. Роздільно вимовляються звукосполучення, які ви­никли в результаті збігу приголосних префікса та коре­ня: під/живлення, під/звітний, перед/з’їздівський, над/зелень, над/звичайний.

8. Твердо вимовляються всі шиплячі звуки: ніч, піч, ріж, плащ, дощ, жито, чоботи, чорт, чудо, шити, курча, лоша, чого, жовтий, жорстокий, жолудь. Пом’якшено шиплячі можуть вимовляться у словах клоччя, збіжжя, ніччю, піччю, піддашшя, подорожжю та перед і: шість, жінка, чітко.

9. М’яко вимовляються приголосні з, ц, с у суфіксах -зьк-, -цьк-, -ськ-: ризький, запорізький, український, російський, товариський, чумацький, козацький.

10. У закінченнях дієслів у результаті асиміляції звуко­сполучення -ться, -шся вимовляються як [ц’:а], [с’:а]: купаються — [купа´jуц’:а], смієшся — [с’міjе´с’:а].

Вправи

  • Прочитайте.

У нас є сусід. Він замість о вимовляє а. І часом через це виходить плутанина.

Пішов я колись на город, а він мені каже:

Пали бур’ян, бо все заглушить.

А я й питаю:

— А сірники у вас є?

— Навіщо тобі сірники? — здивувався сусід.

— Таж бур’ян палити

Або іншим разом гукає до мене:

— Треба капусту палити, бо в’яне.

Але я вже здогадався, що він хотів сказати, і не питав у нього сірників.

          Для чого у спілкуванні з людьми треба дотримуватися літературних норм вимови?

  • Прочитайте вголос. Правильно вимовляйте звуки, позначені буквами дж, дз, щ, ї, ф.

ПОЛЬОВІ ДЗВІНОЧКИ

Піднімає джміль фіранку.

Каже: — Доброго вам ранку!

Як вам, бджілко, ночувалось?

Чи дощу не почувалось?

Виглядає бджілка з хатки:

— У дзвіночку добре спатки.

Цей дзвіночок — як намет.

Тільки дощ — як кулемет.

                                                           (Л. Костенко.)

  • Прочитайте вголос, правильно вимовляючи звуки.

1. Біля ґанку стояли засідлані коні. (Петро Панч.) 2. Гуси ґелґотіли на всю вулицю. (Петро Панч.) 3. Щебечуть і джерґотять пташки, та шурхають ящірки в траві. (Марко Вовчок.) 4. Кілька млинків, крутячись на вітрі, весело деренчали, гули, лопотіли й дзижчали, як ґедзі. (О. Донченко.) 5. Повітря тремтіло набряклим вишневим ґлеєм. (М. Стельмах.) 6. Та чого ти крутишся по хаті, мов дзиґа? (М.Коцюбинський.) 7. Школярі свої ґринджоли з повіток подостають і по вули­ці, мов бджоли, до сугорбка загудуть (Я. Щоголів). 8. Рипнули двері, і на ґа­нок садового будинку, найближчого до ріки, вийшов чоловік (Ю. Ярмиш).

  • Прочитайте слова, чітко й виразно вимовляючи звуки [а], [о].
  1. Гайдамака, караван, галас, салат, гарячий, каюта, карусель, каструля, дарма, каштан, газ, гама.
  2. Холодно, коло, молоко, полонина, солодко, вологий, покотитися, боротьба, лоскотно, новобудова.
  • Прочитайте російською та українською мовою слова, скажіть, у чому полягають особливості вимови.

Голова, гора, сова, солома, солдат, молоко.

No Comments

Reply