• Телефонуйте : 066 758 90 94
03Лют
2015
0

МОВА В ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Мова є засобом і матеріалом формування та становлен­ня особистості людини, її інтелекту, волі, почуттів і фор­мою буття. Мова — це неперервний процес пізнання світу, освоєння його людиною. Мова є засобом спілкування між людьми, передання власного досвіду іншим і збагачення досвідом інших. Мова сприяє виявленню й задоволенню матеріальних і духовних потреб людей, об’єднує їх у суспільство для досягнення добробуту та духовних цінностей.

Мова існує у двох формах: усній і писемній. Передаючись з уст в уста, закріплюючись у текстах, вона не­втомно долає віки, єднає покоління, збирає й зберігає духовне єство народу, національну картину світу, формує національну свідомість і культуру нації. Потреба ефек­тивного та ефектного спілкування стимулює мовців до художнього осмислення мови, до пошуку все точніших і виразніших мовних засобів. У результаті з загальнона­родної мови витворюється відшліфований, культурний варіант — добірне літературне мовлення, яке й саме вже може стати мистецтвом (мистецтво образного слова) та естетичним матеріалом для інших видів мистецтва (театру, живопису, музики).

Мова невмируща, бо в ній безсмертя народу. Вона твориться народом, живе в ньому і з ним. Але в безсмерті мови є й часточка безсмертя людини. Через мову кожна людина дотикається до безсмертя свого народу.

Якщо ти студент і хочеш стати справжнім майстром з обраної спеціальності, то маєш розуміти, що досягти досконалості в роботі, успіхів у житті без знання мови не можна. Вона є передумовою зростання і змужніння особистості, засобом пізнання світу і збага­чення досвідом попередніх поколінь. Вона — той ланцю­жок, що єднає сучасне покоління з минулим і майбутнім, що об’єднує людей у народ, а народ представляє нацією.

Що дає кожному з нас мова? З народження — материнську ласку і ніжність, спілкування з родиною, друзями, чарівний світ казок, легенд, пісень. У старшому піці — це ще й потужний канал інформації, можливість осмислення і засвоєння її. А ще — розмаїтий світ почуттів та емоцій, моральних оцінок і переживань, що їх ми сприймаємо від інших, усвідомлюємо, трансформуємо у життєвий досвід. Мова є засобом саморозвитку й самовираження особистості. Те, як людина говорить, створює образ її душі та інтелекту, вихованості, оскільки інакше як через мову практично ці якості не виявляються. Мовлення кожного — це його духовний, інтелектуальний портрет. Заговорить людина — і виявить не тільки рівень своєї освіченості, а й міру вихо­ваності, гостроту розуму, образність уяви, точність спостережень, жвавість натури. Тисячоліттями український народ творив високорозвинену літературну мову. Вона до послуг кожного з нас, мову треба свідомо й активно вивчати, осягати, оволодівати її виражальними засобами.

Літературна мова відрізняється від загальнонародної тим, що має усталені і загальноприйняті норми: вимови, написання, творення слів і їхніх форм, побудови словоспо­лучень, конструювання тексту. Кожна освічена людина мусить знати ці норми і вміти ними користуватися, виробити автоматичні навички правильної вимови і написання.

Українська мова проголошена в Україні державною як мова основного корінного населення на її території. Це записано в ст. 10 Основного Закону — Конституції України, дотримуватися якого зобов’язані всі громадяни держави.

Що дає нам знання української літературної мови й вільне володіння нею?

Найперше — це гарантію реалізувати всі права і сво­боди в межах України на всіх виборних, державних, виробничих посадах.

Друге — реалізувати свої творчі можливості в усіх сферах культурно-освітнього, науково-технічного, професійно-виробничого, народногосподарського життя, до­сконало оволодіти обраною професією.

Третє — мати доступ до джерел української духов­ності, культури, можливість постійно збагачувати ду­ховне життя, утверджувати своє «я» в колективі і суспільстві.

Четверте (можливо, це основне) — відчувати єдність з Українською державою, яка про Вас піклується і яку Ви своїм знанням мови зміцнюєте; єдність із землею, на якій Ви живете, з народом — творцем і носієм української мови. Видатний український учений і великий патріот Іван Огієнко писав: «Мова —душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб… Звичайно, не сама по собі мова, а мова як певний орган культури, традиції. У мові наша стара і нова культура, ознака нашого національного визнання… І поки живе мова — житиме й народ як національність. Не стане мови — не стане й національності: вона геть розпо­рошиться між дужчим народом. От чому мова має таку велику вагу в національному рухові. Тому і вороги наші завжди так старанно пильнували, аби заборонити насам­перед нашу мову, аби звести та знищити її дощенту».

П’яте — мати почуття впевненості, комфорту від того, що Ви вдома, серед своїх, що Ви спадкоємці і носії історичної пам’яті однієї з найдавніших мов, однієї з повносилих, повноцінних культур, історія якої сягає тисячоліть. Хіба заради цього не варто вивчати таку гарну мову, якою є сучасна українська літературна мова, вивчати так, щоб володіння нею стало мистецтвом українського слова?

No Comments

Reply