• Телефонуйте : 066 758 90 94
18Лис
2014
0

Наголос

Наголос

Наголос звукове виділення складу, слова чи словосполучення в реченні; вимова одного зі складів чи слів із більшою силою голосу.

Склад, на який падає наголос, називається наголошеним. Усі інші склади у слові ненаголошені. Наголошений склад відрізняється від ненаголошених біль­шою тривалістю і силою звучання.

Наголос буває:

1) словесний (у словах) – виділення одного зі складів слова за допомогою посилення голосу;

2) фразовий логічний (у реченні) – виділення посиленням голосу в реченні найважливішого за змістом слова. Зі зміною місця логічного наголосу може змінюватися зміст повідомлення: Ти краще вивчи вірш напам’ять. Ти краще вивчи вірш напам’ять.

3) фразовий емфатичний (виразовий) – характеризує не смислове, а емоційне значення слова (наголос емоції): Розу-у-умний же ти!

Словесний наголос

В українській мові словесний наголос:

1) динамічний (наголошений склад вимовляється з більшою силою, ніж інші склади): ви´разка, кропива´, озна´ка, диспансе´р. Він також потрібен для створення ритму у віршах:

          Догорає вечір, квітка пурпурова,

          у дзвінках трамваїв, кроках і піснях,

          і нечутно лине довга ніч зимова,

          довга ніч зимова, чорнокрилий птах.

                                                                        (В. Сосюра)

У віршованій мові наголошені і ненаголошені склади рівномірно чергуються.

2) вільний (наголошеним може бути будь-який за порядком склад): ра´дощі, офіці´йний, нау´ка;

3) рухомий (наголос може переміщуватися з однієї частини слова на іншу при зміні його форми): люби´ти — люблю´, весна´ — весни´.

Наголос позначається скісною рисочкою «´» над наголошеним голосним у слові. Якщо наголос падає на і, то надрядкові знаки (крапка і наголос) суміщаються (і´грашка, і´мпорт, і´ній).

Односкладові займенники, прийменники та сполучники в реченні не завжди наголошуються: я йду, мій зошит, на парті, міста і села. І, навпаки, у кількаскладових словах з’являється побічний наголос: переписав, доброзичливець.

Наголошені голосні завжди вимовляються виразно. І тому позначення їх на письмі не викликає труднощів: день, степ, ти´хо, го´луб.

Сумніви іноді виникають при передачі на письмі ненаголошених голосних: [стеипи´], [гоулу´бка].

Функції наголосу

Наголос в українській мові виконує такі функції:

1) розрізнення значень слів: лі´карський (від лікар) і ліка´рський (від ліки), по´ра (отвір у шкірі) і пора´ (час, період), тве´рдячи (за­певняючи) і твердячи´ (повторюючи), гла´д­кий (рівний) і гладки´й (тілистий, вгодований), те´рен (ягода) і тере´н (територія);

2) розрізнення граматичних форм одного й того самого слова: ру´ки (називний від­мінок множини) і руки´ (родовий відмінок однини), ві´кна (називний відмінок множи­ни) і вікна´ (родовий відмінок однини).

3) розрізнення різних граматичних форм різних частин мови: доро´га (що? імен.) – дорога´ (яка? прикм.), батькі´в (кого? імен.) – ба´тьків (чий? прикм.), дзво´ни (що? імен.) – дзвони´ (нак. спосіб дієсл.).

Здебільшого слова в українській мові ма­ють один наголос, проте в складних словах може бути два і більше наголосів: зву´копро­ві´дний, гі´лкоцві´тний, про´типравце´вий, ве´льмишано´вний, сто´відсо´тко´­вий, щи´топоді´бний, бага´томільйо´нний, ви´сокопродукти´вний. У словах такого типу один наголос основний, а другий — побічний.

Увага!

Складні слова, що пишуться через дефіс, мають лише основні наголоси: істо´рико-філологі´чний, навча´льно-виховни´й, з ді´да-пра´діда, ба´тько-ма´ти, не сього´дні-за´втра, сві´тло-зеле´но-жо´втий.

Деякі слова мають подвійний наголос (при цьому значення слова не змінюється): про´стору — просто´ру, за´вжди — завжди´, ма´буть — мабу´ть.

Знак наголосу на письмі ставиться, як правило, у маловідомих словах (наприклад, діалектиз­мах, професіоналізмах чи в іншомовній лексиці — ле´гінь, опто´вий, ма´ркетинг) або тоді, коли від постановки наголосу залежить значення слова: о´брази (художні) — обра´зи (коли обража­ють) — образи´ (ікони), доси´пати — досипа´ти.

Увага!

Окремі слова під впливом російської мови часто наголошуються мовцями неправильно. Тож слід розрізняти вимову таких слів:

Українська мова                                             Російська мова

одина´дцять                                                   оди´ннадцать

соломи´нка                                                      соло´минка

ре´шето                                                            решето´

дочка´                                                                до´чка

дро´ва                                                                дрова´

верба´                                                                ве´рба

гороши´на                                                        горо´шина

бе´сіда                                                               бесе´да

при´ятель                                                        прия´тель

No Comments

Reply