• Телефонуйте : 066 758 90 94
02Лис
2014
0

Асиміляція приголосних звуків

Асиміляція приголосних звуків

У мовному потоці вимова приголосних звуків, розміщених поряд, частково змінюєть­ся, оскільки вони взаємодіють один з одним, унаслідок чого виникає їх уподібнення, або асиміляція.

За напрямом розрізняють асиміляцію регресивну (коли наступний звук впливає на сусідній попередній) і прогресивну (попередній – на наступний: наслідком прогресивної асиміляції є подовження (подвоєння на письмі) приголосних, де давній и повністю уподібнився до попереднього приголосного: жит‘а із жить(и)йє – жит’йє – життє – життя, також знання, рілля, галуззя тощо).

У сучасній українській мові асиміляція може відбуватися в середині слова, а також на межі слів, і буває: за дзвінкістю і глухістю приголосних, за місцем і способом творення приголосних, за м’якістю і твердістю вимови.

Асиміляція за дзвін­кістю і глухістю

Асиміляція у групах приголосних за дзвін­кістю і глухістю, тобто за участю голосу в їх творенні, полягає в тому, що дзвінкі приго­лосні перед глухими, уподібнюючись їм, ви­мовляються як глухі, а глухі перед дзвінкими вимовляються дзвінко. Однак ця асиміляція не поширюється на всі приголосні. Найваж­ливіші її випадки такі:

  • Префікс (прийменник) з у позиції перед кореневим глухим приголосним асимілюється цим приголосним і змінюється на с: зсипати – [с]сипати, зчистити – [с]чистити, з сином – [с] сином.
  • Префікси роз-, без-: у позиції перед кореневим глухим приголосним кінцевий префіксальний з змінюється на [с] (при швидкому темпі мовлення): розсипати – ро[с]сипати, безпечний – бе[с]печний.

Запам’ятай!

Кінцеві приголосні префіксів між-, над-, від-, об- зберігають дзвінкість: міжпланетний, надписувати, відходити, обкладинка.

  • Дзвінкий г у середині слова перед наступним глухим приголосним змінюється на [х]: кігті – кі[х]ті, легкість – ле[х]кість.

Запам’ятай!

У середині слова всі інші дзвінкі приголосні перед глухими не втрачають своєї дзвінкості: казковий, ягідка, важкість.

  • Глухі приголосні асимілюються наступними шумними дзвінкими у середині слова: боротьба – боро[д]ба, просьба – про[з]ба, вокзал – во[ґ]зал.
  • Глухі приголосні асимілюються наступними шумними дзвінкими на межі слів (при швидкому темпі мовлення): як же – [jа´ґже], ваш брат – [важбра´т], хоч би – [хо´д͡жби], як би – [jа´ґби].

Запам’ятай!

Сонорні приголосні [в], [л], [р], [н], [м], [j] зовсім не асимілюють попередніх глухих, тому глухі приголосні перед ними ніколи не змінюються на дзвінкі: [пjа´тиĭ], [кра´шчиĭ], [смол’ани´ĭ].

Асиміляція за місцем і способом творення

Асиміляція за місцем і способом творення відбувається тільки в середині слів. Найго­ловніші наслідки такої асиміляції:

  • Зубні приголосні перед шиплячими змінюються на шиплячі:

[с] + [ш] = [ш:]  (винісши[ви´ніш:и]);

[з] + [ш] = [жш]  (безшумний[беижшу´мниĭ]);

[з] + [ж] = [ж:] (зжати[ж:а´ти]);

[з] + [ч] = [жч] (зчистити[жчи´стиети]).

  • Шиплячі приголосні перед зубними змінюються на зубні:

[ш] + [с] = [с:]  (милуєшся[миелу´jеис:а]);

[ч] + [с] = [цс] (мучся[му´цса]);

[ж] + [с] = [зс] (поріжся[поурі´зса]);

[ш] + [ц] = [сц]  (дошці[до´с‘ц’і]);

[ч] + [ц] = [ц:]  (качці[ка´ц‘:і]);

[ж] + [ц] = [зц]  (мережці[меире´зц‘і]).

  • Проривний [т] перед [ч] та [ш] змінюється на шиплячий:

[т] + [ч] = [ч:] (вітчизнянийіч:иезн‘а´ниĭ]);

[т] + [ш] = [чш] (найкоротший[наĭкоро´чшиĭ]).

  • Проривний [т] перед [ц] та [с] змінюється на [ц:]:

[т] + [ц] = [ц]  (копитце[копи´ц:е]);

] + [с] = [ц:]  (говориться[гово´риец‘:а]).

Асиміляція за м’якістю і твердістю вимови

За м’якістю наступним пом’якшеним при­голосним асимілюються [д], [т], [з], [дз], [с], [ц], [н], [л]: [с’ого´д’н’і], [моугу´т’н’іс’т’], [д͡з’в’ін], [соуп’і´л’ц’і], [ц’в’істи´].

Запам’ятай!

Якщо приголосний належить до префік­са, його асиміляція кореневим пом’якшеним приголосним не відбувається: [беизр’і´дниĭ], [в’ідл’іта´jут’], [роузд’і´леиниĭ].

Асимілятивне пом’якшення префіксаль­ного приголосного відбувається тільки у та­ких словах: [від’:а´чиети], [в’і´д’:іл], [п’ід’н’а´ти], [в’ід’т’а´ти].

Звуки [р], [ш], [ж], [ч], [к], [ґ], [г], [х], [п], [б], [в], [м], [ф] у позиції перед м’якими приголосними не піддаються асиміляційному пом’якшенню.

Вправи

Списати, боротьба, натхнення, молотьба, просьба, анек­дот, скинути, з саду, ось де, кігті, отже, сфотографувати, зсунути, вокзал, нігті, якби, обтесати, обсушити, як же, відтягти, зустрічаються, піщаний, Вітчизна, Вінниччина, безжурний, принісши, з джемом, Донеччина, зжитися, з дзенькотом, ворітця, коритце, вітаєшся, зустрічаються, із чаєм, віддзеркалення, у книжці, коротший, заквітчати, на­мажся, ґратчастий, у ложці, з жалем, із сумом, із сачком.

  • Прочитайте вголос швидкомовки й потішки, зосереджуючи свою увагу на роботі мовних органів і чистоті звуків.

1. Цілий день на ланцюжку цап кружляє на лужку. Це б він випас весь лужок, та якби не ланцюжок (В. Кравчук). 2. Цапок водицю п’є з цеберка, скубе травицю у саду. Їжак покликав їсти й пити своїх маляток-їжачків. Та не схотіли їсти діти, він їхню їжу сам поїв (Н. Забіла). 3. Хоче влізти в шафу кішка: шурхотить у шафі мишка. Над шляхом Явдошка шукала волошки. Явдошко, волошки шукати облиш: над шля­хом ти знайдеш один лиш спориш. Біжать ожини поміж обжини, і вже у Жені ожина в жмені. Жатка жваво жито жне (Г. Бойко). 4. В чаплі чорні черевички, чапля чапа до водички (Нар. творчість). 5. Чапля чайці чемно мовить: — Чорногуз пішов на лови. Гуси гучно ґелґотали, горобці зерно клювали. Гонять гуси горобців, голу­бок на ґанок сів (О. Кононенко).

  • Прочитайте поданий текст уголос, пам’ятаючи про правильну вимову звуків української мови. Зверніть увагу на вимову звукосполучень.

Отак лежиш у полі, посеред сивого полину, в за­душливому теплі, лежиш серед жовто-білого ромашково­го мерехтіння, на самісінькому дні чебрецевої хвилі, що прокочується по тобі хмільним потопом, — і крутиться голова. Паморочиться в ній чи то від цієї дикої навали польового духу, від його споконвічної снаги, чи від лоскітливо-дитячого остраху, що всі ці трави і бур’яни, на яких ти лежиш і які ти прим’яв, проростуть крізь тебе, пронизавши хребет, пробивши серце, проткнувши груди. Отак заплющ очі, дай волю уяві — й відчуєш, як уже став часткою землі, як усе те зело вже росте крізь тебе, п’ючи твої соки, твою кров (Є. Гуцало).

  • У поданих словах і словосполученнях знайдіть випадки асиміляції.

Вокзал, розчинений, світло, з полів, розсунутий, по­одинці, повз себе, сорочці, легкий, наслідки, пізній, натхненний, хоч би, миттю, казка, боротьба, світло, зцідити, безсмертні, з степів, геть вже, сміється.

  • Вставте пропущені букви, поясніть написання слів.

В..сна, ж..ве, з..зуля, моло..ба, о..тесаний, ро..клад, сте..ка, ні..ті, ри..ка, ва..ко, хо..у (від ходити), ґу..ик.

  • Підкресліть слово, у якому дзвінкий звук уподібнюється до глухого.

Багаття, зсипати, брунька, господа, жоржина.

Хлюпатися, нігті, розгубитися, нишком, миттю.

  • Підкресліть слово, у якому глухий звук уподібнюється до дзвінкого.

Стіл, крадькома, вокзал, хурделиця, одвірок.

Гарний, футбол, дотепний, чарівний, тьмяний.

  • Підкресліть слово, у якому твердий звук уподібнюється до м’якого.

Клювати , моторошний, струмінь, днювати, узвар.

Причіпок, пізній, завзяття, наздогад, кліпати.

  • Підкресліть слово, у якому один звук позначається буквосполученням.

Поступ, хист, решта, майоріти, дзвін.

Мимохідь, джигіт, капосний, дебелий, передпокій.

  • У якому рядку всі слова записано правильно?
    1. Просьба, бородьба, косьба, зцідити, ягідка.
    2. Розказати, вогкий, вокзал, спитати, книжка.
    3. Ніхті, скинути, дощі, ложка, борідка.
    4. Молотьба, бесшумний, безжурний, розкопати, сфотографувати.
  • У якому рядку всі слова записано правильно?
    1. Ніжка, діжка, ягідка, борітка, казка.
    2. Боротьба, молотьба, просьба, книжка, ложка.
    3. Стомитись, дуб, вохкий, легкий, нігті.
    4. Безжурний, пісчаний, дужчий, молодший, зцідити.
    5. Пухкий, вущий, сфотографувати, без клопоту, з шибок, безкисневий.
  • Диктант.

Боротьба, різка, казка, солодкий, дьогтю, рюкзак, ходьба, будка, бігти, милуєшся, швидкий, змагаєшся, везти, швидко, дивуєшся, кігті, кисті, футбол, просьба.

  • Випишіть слова, у яких відбувається уподібнення приголосних. Поясніть їх правопис.

Чи знаєте ви українську ніч? О, ви не знаєте української ночі! Пригляньтесь до неї: з середини неба дивиться місяць. Безмежне склепіння небесне розійшлося, розширилось іще безмежніш (М. Гоголь).

  • Тест.
  1. Сполучення букв дж, дз позначають:

а) [д͡ж], [д͡з], [д͡з’], який вимовляється злито, і два звуки [д] і [ж], [д] і [з] або [з’] на межі значущих частин;

б) завжди один звук [д͡ж], [д͡з], [д͡з’];

в) завжди два звуки [д] і [ж], [д] і [з], [д] і [з’].

  1. Глухі приголосні [т], [с], [к] перед дзвінкими приголосними вимовляються:

а) як [д’], [з’], [ґ];

б) як [д], [з], [ґ];

в) без змін.

  1. Дзвінкі [з], [г] перед глухими приголосними, крім шиплячих вимовляються:

а) без змін;

б) як парні глухі [с], [х];

в) як парні глухі [с], [х] лише в окремих словах, а в більшості слів – без змін.

  1. Приголос­ні [ж], [ч], [ш], перед [з], [ц], [с] вимовляються:

а) як [з’], [ц’], [с’];

б) без змін;

в) як [з], [ц], [с].

  1. Написання слів із приголосними без змін, що уподібнюються, перевіряється:

а) добором синонімів;

б) добором форми або спільнокореневого слова, в якому приголосний стоїть перед голосним; за словником;

в) введенням слова з сумнівним словом у склад речення.

No Comments

Reply