• Телефонуйте : 066 758 90 94
08Кві
2015
0

Звідки узялася писанка? Легенди релігійного змісту

Окремий пласт духовної культури людства ста­новлять легенди релігійного змісту. В Україні писанка й дотепер функціонує у християнськообрядовому дійстві. Зупинимося на них детальніше, оскільки в уявленнях наших сучасників писанка тісно пов’язана зі світлим святом Христового Воскресіння.

…Коли Ісуса Христа поховали, вхід до гробу привалили великим каменем і поставили варту.

Понтій Пілат, начальник варти, саме снідав, коли до нього прибігли перелякані вартові й повідомили, що Христос воскрес. Пілат не повірив цьому і відповів, що як не може з чор­ного стати біле, так не може мертва людина воскреснути, й наказав вартових стратити. Але цієї миті яйця, принесені до сніданку, почер­воніли. Тоді Пілат подарував вартовим по кра­шанці та звелів сповістити всіх, що Христос воскрес…

А ось вірш-легенда «Писанки», що належить перу українського письменника Юрія Федьковича:

А з четверга, темної нічки,

без місяця й без свічки

Оливная гора сіяє,

бо там Син Божий

у слізоньках потопає,

Господа благає:

– Не дай мене, Боже,

на ті муки тяженькі…

А може… Йой, Боже…

Може, така мені доля

від тебе судилась!

Нехай буде Твоя воля,

і царство, і сила.

А може б, мож тую чашу

від мене узяти?

Не мож було… Замучили,..

А Божая Мати,

та бідна, нещаслива Мати

за Русалимом, в крайній хаті

сидить собі коло печі,

вощик крає, в череп мече,

топить його на жарочку.

І вощику натопила,

і золоту кисточку купила

і покладнів свіженьких,

біленьких узяла,

воском уписала,

ще й намалювала,

відтак в кошик поскладала

та й до Пілата поспішала.

За Пілатом навколішки ходила,

писаночки носила,

і курочку в даруночок,

та все благала-просила:

– Пілатію-воєводо, славний государю,

пусти мені мого сина…

Одного лиш маю, одного, мій паночку!

Їй-богу одного!                        

Я ще кращих понапишу,

ще кращих їй-богу.,,

– Не плач. не плач. Пречистая!

Його вже немає…

К землі повалилась,

мов убита, а писанки

у світ розкотились.

Існує ще одна легенда.

Якось бідний селянин ніс у кошику яйця, щоб продати на базарі (сім’я у нього була велика, а заробітки малі). По дорозі він зустрів Христа, який ніс хрест на Голгофу. Згадав чоловік свого старшого сина, залишив на дорозі кошик і почав допомагати Ісусові. Коли по­вернувся назад, до кошика, то побачив, що яйця стали крашанками.

Наступна легенда розповідає, що жила в одно­му селі бідна жінка. І було в неї дванадцять синів, які тяжко хворіли і один за одним помира­ли. Краялося з туги материнське серце, але ніщо не допомагало: ні зілля, ні бабки-знахарки. На­решті, залишився в живих лише найменший син.

Молилася щиро мати, просила Божої ласки та допомоги. І ось приснився їй ангел. Він сказав, що врятує сина, коли жінка допоможе йому боро­тися зі злом, якого так багато розвелося у світі.

Прокинувшись, вона побачила на столі курячі яйця. Зробила писачок, заварила трави, розтопи­ла віск і стала виводити узор за узором. Гарні виходили писанки, із символічними знаками добра. Жінка роздавала їх людям як символ людяності, добра і милосердя. Адже людина, яка хоч раз у житті потримала в руках писанку, уже ніколи не зможе зробити нікому зла…

 

No Comments

Reply