• Телефонуйте : 066 758 90 94
12Кві
2015
1

Смерть Шевченка (Біографія)

У листопаді 1860 р. Т. Шевченко занедужав. На початку 1861 року поет почував себе дедалі гірше.

13 січня митець одержав від Білозерського два примірники першого номера журналу «Основа», де на перших десяти сторінках було вміщено його поезії під назвою «Кобзар». У рецензії «Современника» на цей номер журналу підкреслено першорядну роль Шевченка в українській літературі, світове значення його творчості.

У своєму останньому вірші, написаному за 10 днів до смерті, «Чи не покинуть нам, небого» поет висловив впевненість, що його творчість не потоне в річці забуття.

Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року о 5 годині 30 хвилин ранку.

Доля Великого Кобзаря склалася трагічно, але одне його ім’я наганяло страху на панівну верхівку царської Росії. Навіть смерть поета могла стати першою іскоркою того великого вогню боротьби за незалежність, який в усі віки жив в українському народі. Тому уряд прагнув, щоб звістка про смерть Кобзаря не набула широкого розголосу.

У петербурзьких газетах про смерть Шевченка було повідомлено лише двома днями пізніше — у день похорону. Але вже під вечір 10 березня були надіслані телеграми в Київ, Харків, Чернігів, Полтаву, Кременчук, Одесу, Херсон, Катеринослав та інші міста, куди можна було подати звістку телеграфом.

Царський уряд заборонив служити панахиду по померлому, оскільки він був «політичним злочинцем». І тільки після клопотань громадськості було дозволено відправити панахиду в академічній церкві. Того ж дня панахиди відбулися і в багатьох містах України, хоча й під наглядом поліції. Вся Україна поринула в жалобу.

Звістка про смерть Шевченка дійшла в Дрезден до родини Толстих, у Лондон — до Герцена, у Париж — до Марка Вовчка та Тургенєва.

Ховали Кобзаря на кошти, зібрані його товаришами-художниками.

Над домовиною Шевченка в Академії мистецтв виголошено промови українською, російською та польською мовами.

Поховали поета спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі.

Та його друзями було вирішено перевезти прах поета в Україну відповідно до його поетичного заповіту. 26 квітня 1861 року домовину із тілом поета поїздом повезли до Москви. В Україну труну везли кіньми. До Києва прах Шевченка привезли 6 травня увечері, а наступного дня його перенесли на пароплав «Кременчуг». 8 травня пароплав прибув до Канева.

Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі Канева, а 10 травня після відслуженої в церкві панахиди прах віднесли на Чернечу гору. «Винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», — згадував Григорій Честахівський. Над Шевченком насипали високу могилу, вона стала священним місцем для українського та інших народів світу. Туди ж перенесли і встановили дерев’яний хрест.

Згодом Друзі Шевченка вирішили заснувати народну школу його імені, утримувати кількох стипендіатів в Київському та Харківському університетах, в Одеському ліцеї та Академії мистецтв. Було також вирішено здійснити перевидання творів поета, призначити премії за кращу біографію Шевченка українською мовою та за кращий критичний огляд його творів, а також надати допомогу родині поета. Друзі Шевченка вирішили, що один з них щорічно відвідуватиме могилу Кобзаря в Україні.

Т. Шевченко був «немов великий факел з українського воску, що світиться найяснішим і найчистішим вогнем європейського поступу. Факел, що освітлює цілий новітній розвиток української літератури» (І. Франко). Його художні твори, цей «величний храм любові до сім’ї людської» (В. Самійленко), «належать усій Україні і будуть промовляти за неї вічно» (П. Куліш) цілому світові.

Як драматург («Назар Стодоля») і прозаїк, автор повістей у дусі просвітницького реалізму, Шевченко естетично удосконалював жанри, надаючи їм гуманного змістового наповнення. Як поет, лірик і епік вводив українську літературу в коло світових, удосконалив віршування, виробив високий стиль, спричинився до усталення норм літературної мови.

Значення Шевченка в українській історії важко переоцінити. Його творча спадщина відіграла ключову роль у становленні нової української літератури. Вона й досі лишається важливим духовним компонентом українського національного життя.

ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО (1814-1861). Біографія (Дитинство Шевченка) тут.

Шевченко в Петербурзі та викуп з кріпацтва (Біографія) тут.

Більше не кріпак (Біографія Шевченка) тут.

Поневіряння Шевченка (Біографія) тут.

Звільнення Шевченка (Біографія) тут.

Тарас Шевченко і діти (Біографія) тут.

Comment (1)

  • Sasha Bokhonko

    Дуже подобається як подається матеріал. Задоволений 100%. Багато взнав нового і цікaвoго.
    Раніше ніколи так легко не вчилась англійська мова. Дуже дякую

    reply

Reply