• Телефонуйте : 066 758 90 94
19Лют
2017
0

Вертеп, 2017р., сценарій та фотозвіт

Вертеп, 2017 р., с. Срібне Радивилівського району Рівненської області.

Недільна школа Срібненської парафії.

Настоятель о. Олег Бабак.

Підготувала Богдана Бабак.

Вертеп

Дійові особи:

Віншувальник-звіздар, пастух 1, пастух 2, Ангел, кумася, жид, Сура, Ірод, воїн 1, воїн 2, цар 1, цар 2, цар 3, Україна

Віншувальник-звіздар:

Дибридень Вам! Господь посеред вас!

Будьте здорові та не лайте мене.

Чого прийшов я — питайте мене.

Чого прийшов, яким дотепом?

(Урочисто.) Не сам прийшов я, а з вертепом! (Вказує рукою на вертеп.)

Жид:

(Забігає наперед.) Чи не біжаєте від серця щось купіти? (Дістає ліки.)

…від гіліви … нирок… (Дістає клізму, показує глядачам)

…кішки промити?…

…Нідорого!..

А ще є для вас Різдвяна кредітна пріграма –

Без застави, без відсітків!

От – білі капці – на дорогу! (Показує білі чешки, жестами закликає купити.)

Сура – жидівка – Пєвіца:

Який хароший карпараців!

Сплошний гламур і пазіців!

Давайте до нас у клуб,

Будем дєлать «шури-мури»,

Новий год гулять!

Рождіство одмічать!

Голосуйтє за мою пєсню (Наспівом голосно.)

«Багатим криза теж не сахар»,

Одправляйте есемес на номер 800-900-700…

Віншувальник-звіздар:

Ану геть звідси, та ж дайте людину послухати! (Проганяє жида з Сурою.)

Пастух 1:

То було у звичній днині,

Пасли вівці в полонині.

Я закутавси по вуха

В свего теплого кожуха.

Як поснули овечата,

Й я собі пішов дрімати.

Аж тут таке почалося!

Пастух 2:

Ловіть наші вівці і гасіть багаття!

Мабуть йде пожежа, чи… якесь прокляття?

Що ж це за примара, Господи Святий?

Пастух 1:

Не пожежа, не примара,

(Пошепки.) Це, здається, Ангел в хмарах!

Ангел:

Це не небо загорілось!

Це вам знак!.. Уже звершилось!..

І нехай весь світ почує

Що свята зоря віщує!

В Вифлеємі, у яскині,

Ваш Господь родився нині!

(Всі виходять.)

Жид:

(Здивовано розмахує руками.)

Ти дівіса – прілетіло!

Пряма с неба, прям на крілах!

Тіми крілами махає,

Таке біле. Ше й літає!

І крічіть же: світ змінівса,

Гдє-та хтота нарадівса.

Пра якусь звізду крічало

Відно шо із неба впало.

Будто би було павер’я –

Так віщало чудо в пер’ях –

Шо радітся цар нібєсний

І нарід тагда васкрєсне.

Нада к Іроду мчать швідка

Шоб дізнався він від свідка!

Кумася:

(Підслуховує.) Ану, ану! Скажи мені де Бог родився?

Жид:

О, біб родівса в полі на роздолі.

Йіго там сіяли, збірали.

Моя жінка має трі бочки,

І в мене є трошки (показує торбину з квасолею),

То вам бібу тріба?

Кумася:

Я тебе питаю не про біб, не про квасолю,

Скажи мені де Бог-Спаситель всього світу народився?

Ех! (Махає рукою і виходить.)

(Заходять воїни під Іродову муштру.)

Ірод:

Раз! Два! Раз! Два!

(Воїни марширують то в один, то в інший бік. Іроду це все дуже подобається. Він вилазить на “трон”, стає в різні пози, імітуючи пам’ятник “вождю”.)

Воїни:

(Разом.) У-р-р-а! У-р-р-а! У-р-р-а!

Жид:

(Обережно озираючись.)

О велікий цар всєлєннай,

Я прійшов, шоб открівєнно

Розказать тібі навіну

Пра звізду і пра дітіну.

То дітьо царьом назвали

І несуть їй всьо, шо вкрали

В тібе, цар мій, із падатків!

Нада навісті парядки!

Воїн 1:

Тут до вас іще три гостя…

Дозволу увійти просять.

Вирушають завтра вранці

Поклонитись самозванцю!

Ірод:

(Тихо до глядачів.) Несуть взятку…  це чудово!

(Голосно.) Їх прийму обов’язково!

(Пафосно, ніби читає промову.) Я ж як батько для народу!

Я ж за мир і за свободу!

Цар-француз:

(Говорить з французьким акцентом):

Ми ідемо за зорем

Привітатися з царем

І царю дари несем.

Змайстрував наш майстрель

Із заморських земель

Для царя корабель!

Цар-німець:

(Говорить з німецьким акцентом):

Йду у Вифлеєм Штадтен

Царю шану оддатен

І везу в царський штаб

Від людей цінний скарб –

Скриню шовку від шляхтен,

Щоб царю даруватен.

Цар-англієць:

(Говорить з англійським акцентом):

Йду до Вифлеєм-сіті,

Щоб малятко зустріти!

Я пробрався крізь оушн (ocean)

Поперек і повздовшен,

Бо вказав ясний стар (star),

Де очікує цар.

Ірод:

Який цар? Я цар єдиний!

І країни, і всія світу!

Мій народ – мої закони!

Я на днях вернуся з Сочі!

Знати вас усіх не хочу! Геть! (Виганяє царів.)

Розігнати! Посадити!

Де солдати, гумконвой?

Сура:

(Заспокоює.) Царю Ірод, славний пан,

Я, здається, маю план.

Можем трохи прибрехати,

Що дитина та – бандіт,

Руску мову утискає,

Наших беркутят лякає.

Всім, кого пришле судьба,

Роздає по два раба.

А його сім’я – вельможі,

Що живуть за чужі гроші.

Шпигуни! Американці!

Скажем, що у них спецназ!

І відключимо їм газ!

Ну а зірка та – фальшивка,

Звичайнісінька наживка!

Жид:

(Вискакує наперед.) Може, через катакімбу

Залажіть в тій стайні БІМБУ?

Ірод:

(До жида зневажливо.) Що ти мелеш? Що городиш?

Лиш повітря переводиш. Йди ти…

(До Сури.) Добре, план не є поганий

Розказати на всі страни.

То сьогодні ж по частинах

Все розкажеш у новинах!

Хай несеться з дому в дім,

Повторяючи щоразу

Іродові укази:

З вікон бачити заборонити!

З будинків не виходити!

Всіх, хто слідує законам,

Обдарувати самогоном!

Сура:

Обійдемо кажду хату

Аби твій наказ віддати.

Не повірять – залякаєм

Чи грошей наобіцяєм…

Тільки шо з дитям робить?

Жид:

Удаліть врагів народа –

Всіх дітін, якім 2 года!

Сура:

Добре, але як народ?

Він, хоть глупий, но поймьот.

Ірод:

Говори, що це не ми.

Ми ж за мир, проти війни!

А на народець ваш я тричі чхав!

Гей! Воїни! Придушити зраду!

Ангел:

(Здіймаючи, заламуючи руки, у розпачі.)

Отямтесь! Боже всемогутній, зупини!

Не дай пролитись братній крові!

Зніми покуту! Це ж Твої сини,

Пробуджені Твоєю іскрою любові,

Здолавши страх, із вікових кайдан ганьби

Підносяться до гідності людини,

Це Твої діти, Боже, поможи!

Ірод:

Вперед! (Воїни ігнорують Ірода. Він їх штовхає в плече.)

Не підеш? Ти ж давав присягу!

Воїн 1:

(Самовіддано.) Я дав, я взяв!..

Воїн 2:

Ми, царю, воїни – не кати!

За що невинних убивати?

Гріха такого я не хочу,

Щоб від дітей ховати очі!

(Воїни скидають свої обладунки, пропонують їх присутнім, оскільки ніхто не бере, то кидають їх під ноги та виходять.)

Українка:

(Заходить, загорнена в біле покривало. Наближається до Ірода, скидає покривало на землю. Це молода дівчина у віночку, в бронежилеті та з автоматом у руках. Ірод вражений.)

А ти гадав, що я Смерть? Що я  — з косою?

Ні, Іроде! Я Україна!

Це ти зробив мене такою!

Не тішся, Iроде лукавий,

Ніщо безкарно не пройде!

Над кожним катом меч долі повисне!

Знай, що Месія не вмер – Він живий!

Межи дiтьми не вбито Божого Сина!

Вимітайся геть з країни! (Виводить Ірода під дулом автомата.)

Ангел:

Бог все бачить і все знає.

Випадковостей немає.

Він прислав нам свого Сина,

Щоб зцілилася країна!

Віншувальник-звіздар:

Разом ми – могутня сила!

Нас не раз біда косила…

Та наш народ не здолати!

Ми прожили війни, грати,

Заслання, Сибір, майдани…

Та наш рід не перестане,

Доки у родинній скрині –

Вишиванки старовинні!

Доки при Святій Вечері –

Коляді одкриті двері!

Доки у теплі й любові

В наших дітях наша мова!..

Пастух 1:

Тож нехай у сему домі

Буде миру й ласки вповні.

Бог вам завжди допоможе!

Віри в диво ДАЙ ВАМ БОЖЕ!

Пастух 2:

Хай Бог дасть тепла родині,

Миру й злагоди країні,

Та відверне діло вороже!

Щастя й долі ДАЙ ВАМ БОЖЕ!

Кумася:

Дай вам Бог добра й достатку,

Хай усе буде в порядку.

Вірте в щире і хороше.

Многа літа ДАЙ ВАМ БОЖЕ!

Жид:

Зачікайте! Зачікайте!

Ви так просто не втікайте!

Як йдете, то щісь просіть!

Гіспідарі тут хароші,

Віни мають грубі гроші.

Дайте піввідра салату,

Щоб дійшли ми в крайню хату.

(Скидає з себе капелюх, підходить до кожного, просить та віншує.)

Сію, вію, пісіваю,

Вашу хату не мінаю,

З Нівим ріком йду до хати,

Щіби  вам повіншувати:

Шіб в дістатку було сала

і свіня вас не кісала!

Шіб чехи вам хати мурували,

Італійці сімотніх доглідали!

Шіб поляки у вас тріву кісіли,

німці загрібали,

а міскалі в стайнях гній вікідали…

Шіб ви мали діточок

Як на грівню сємочок.

Кілядую кілядую

Тай ківбаску чую! (Водить носом. Далі до Сури.)

Ану, Пєвіца, зіспівай

Хоча би під гірмішку,

А я тут межи людьми

Погуляю трішки… (Заглядає, де би що украсти.)

Сура:

(Співає та пританцьовує.)

В небі зірка засіяла,

Треба всім радіти,

Та холодні батареї,

Дорогі кредіти.

Що збирати – гривню, доляр?

Де узяти газу?

Мошко вклав долярики

У швейцарський банк.

Мошку рекет не страшний –

Мошко купить танк!

Віншувальник-звіздар:

(Сердито.) Та геть з хати! Не плутайтесь між ногами! (Проганяє жида з Сурою.)

Усі:

(Разом. Голосно та урочисто.) Христос народився!

(Уклін.)

Вертеп, 2011 р.

Вертеп, 2017 р. Відео та фотозвіт

Віншування рідзвяні

Вистава про Святого Миколая

No Comments

Reply